ПРИЙМЕННИК — незмінна службова частина мови, яка виражає залежність одного повнозначного слова від іншого у словосполученні. Прийменники самі членами речення не виступають. Прийменник підкреслюють разом із тим членом речення, з яким він пов'язаний за змістом: Я від колиски чую рідну мову (О. Деркач). Зацвіла калина біля круч Дніпра (А. Камінчук). Прийменники не мають лексичного значення: у, за, перед, через. Проте разом із відмінковими формами іменників, займенників та числівників вони можуть указувати на: • місце: По діброві вітер віє, гуляє по полю. Край дороги гне тополю до самого долу (Т. Шевченко); • час: Сумним бузок стає під вечір (Г. Чубач ); • причину: Повітря тремтить від спеки (М. Коцюбинський ); • мету: А я піду за волю проти рабства (Леся Українка ); • кількість: У майстерні невеликі, на чотири шибки, віконця (М. Стельмах ). Найчастіше прийменники стоять при іменнику. З усіма частинами мови прийменники пишемо окремо. 442. Прочитайте речення. Визначте прийменники, з'ясуйте, з яким словом кожний із них пов'язаний за змістом. Якими частинами мови є ці слова? 1. За одежею зустрічають, а за розумом проводжають. 2. Зірка сніжно-біла на рукав злетіла. 3. Усім по сім, а мені таки вісім. 4. Удар лихом об землю! 5. Стій за правду горою, то й люди з тобою. 6. Сонце на всіх однаково світить. Народна творчість. ♦ На що саме вказують прийменники разом із відмінковими формами інших частин мови? 443. Перепишіть. Підкресліть у реченнях члени речення. 1. Од діброви до степів нечуйвітер зашумів (В. Лучук). 2. Люблю я вулицю свою, від неї кращої не знаю (П. Перебийніс). 3. Йде за нами нічка пізня, перед нами тиха пісня в рідній стороні (П. Воронько). 4. Пронеси крізь роки і негоду в серці віру нескорену й горду (В. Забаштанський). 5. Долю кожного з нас визначає доля Вкраїни (М. Самійленко). ♦ Поясніть, як і чому ви підкреслили прийменники. ♦ Поясніть роль прийменників у реченнях. 444. Перепишіть, знімаючи риски.
|