§ 40. ВИГУК

ЯК ОСОБЛИВА ЧАСТИНА МОВИ

539. Прочитайте речення, правильно їх інтонуючи. Які з виділених слів виражають почуття? Які передають волевиявлення: заклик, спонукання до діТ?

1. «Ех, Остапе, Остапе!» — кричав Тарас, пробиваючись до сина (М. Гоголь). 2. Він гукнув на повні груди: «Гей, почуйте мене, люди!» (JI. Забашта). 3. Бабуся таємничо спитала: «Ану, прислухайся, що чуєш?» (В. Кава). 4. Земля пашить: «Ах, дайте, дайте плуга!» (Д. Фальківський). 5. Ех, і земелька ж то! Хоч бери і ножем замість масла намазуй на хліб (М. Стельмах).

♦ Ще раз прочитайте речення, супроводжуючи читання відповідною мімікою та жестами.

ВИГУК — особлива незмінна частина мови, що виражає почуття та волевиявлення, не називаючи їх.

ПОРІВНЯЙТЕ:

Вигуки, що передають почуття, не називають їх так, як іменники (радість, страх, огида), дієслова (радію, боюся, гидую) або прислівники (радісно, страшно, гидко). Проте з кожним вигуком у свідомості людини пов'язується певний зміст: радість, здивування, задоволення, спонукання тощо. Вигуки виражають ці почуття та враження загально, тому більшість вигуків є взаємозамінними. Так, вигук ой може передавати здивування, радість, захоплення або страх. Лише за деякими вигуками закріплене одне значення: тю (здивування), пхе (зневага). фу (огида).

Вигуки волевиявлення передають заклик, спонукання до дії (цить, тсс, геть. тпру).