151. Від поданих дієслів утворіть і запишіть усі можливі форми минулого часу. Виділіть суфікси й закінчення. Прагнути, намагатися, перемогти, складати, скласти, розмовляти, розказати. ♦ Позначте в утворених формах дієслів вивчені орфограми. 152. Прочитайте прислів'я, поясніть, яку людську рису увиразнює кожне з них. Визначте дієслова минулого часу, з'ясуйте рід і число кожного. 1. Пройшов крізь сито й решето. 2. Стовкла воду в ступі. 3. Заробив, як комар надзижчав. 4. Оце пошила: на кота мале, а на пса велике. 5. Люди працювали, а він повітрям торгував. 6. Зачепилася за пень, простояла цілий день. 7. Не мав що робити, то пішов воду гатити. 8. Тільки й діла зробила, що рукава засучила. 9. Захворів на хитрощі. 10. Як їв, то упрів, як працював, то задрімав. 11. Зачинили мудреці вовка між вівці. Значення одного з прислів'їв розкрийте у формі оповідання (усно). Уживайте дієслова минулого часу. 153. Перепишіть. Визначте дієслова минулого часу. З'ясуйте вид, перехідність, число й рід цих дієслів. Це було темного зимового вечора. Сонце сховалося за обрій. Зарожевів сніговий килим. Стало тихо. Замерехтіли зорі в глибокому небі. Раптом із півночі насунула чорна хмара, попливла над снігами. Потемнів сніговий килим. Посипалися сніжинки. Тихо лягали вони на поле, ліс, дорогу. Я прислухався до тихого снігопаду і чув ніжний дзвін. Немов десь далеко бриніла велика кришталева чаша, до якої доторкався срібний молоточок. Що воно дзвенить? Іду, прислухаюся. Дзвін линув від маленької ялинки, що росте на шкільному подвір'ї. То дзвеніли маленькі сніжинки. Висіли на ялинкових гілочках, доторкалися одна до одної, немов срібні дзвіночки. І дзвеніли, дзвеніли... Аж місяць прислухався. За В. Сухомлинським. ♦ Підкресліть вивчені орфограми. ♦ Складіть висловлювання «Мої спогади про літній вечір». Уживайте дієслова минулого часу. Поспостерігайте: чи всі дієслова в тексті, у якому йдеться про минулі події, ужито у формі минулого часу? Спробуйте пояснити доцільність уживання дієслів теперішнього часу в значенні минулого. Інколи теперішній час навмисне вживають у значенні минулого. У таких випадках теперішній час слугує засобом наближення до читача (слухача) подій минулого.
|